Готовність дитини до навчання у школі

Саме зараз батьки 6-річок «ламають» собі голову над тим чи готова їхня дитина до школи. І насправді це дуже важливе питання! Адже, готовність до школи - це не просто те, як малюк засвоює матеріал. Від рівня підготовки – як психологічної, так і фізичної – залежить, як часто дитина буде хворіти, чи будуть у неї друзі, чи зможе вона насолоджуватися процесом навчання, розкрити свій потенціал.

А чи знали Ви, що готовність до школи включає 5 основних компонентів:

1. Фізична готовність (готовність тіла до навчання)

2. Інтелектуальна готовність (фізіологічна готовність мозку до навчання)

3. Психологічна готовність (здатність дитини виконувати навчальні завдання і шкільні обов'язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку).

4. Мотиваційна готовність (бажання ходити до школи).

  • 5. Соціальна готовність (навички спілкування з іншими).

Чим міцнішим і фізично розвиненішим є малюк, тим простіше йому адаптуватись до нових умов, справлятись з навантаженням і встигати за потоком шкільних справ.

Фізичну готовність дитини до шкільного навантаження визначають за показниками дозрівання організму. Зокрема, за ростовими стрибками, остифікацією кистей, зміною зубного ряду тощо.

Пропоную декілька показників для визначення фізичної готовності:

1. Філіппінський тест. В дошкільному віці (зазвичай у 5-7 років) у дітей відбувається «стрибок у зрості», що полягає у суттєвому видовженні рук і ніг. Треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще надто короткі. Тест відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію.

2. Зуби дитини. У шестирічному віці відбувається заміна молочних зубів на постійні. Нормою вважається, коли випало 4 молочні зуби. З дозріванням зубів дозрівають центри, які відповідають за дитячу психомоторику.

3. Кісткова зрілість. Дитині пропонуть покласти руку на стіл долонею вниз і по черзі піднімати пальці від мізинця до великого, не відриваючи кисть від поверхні. Якщо дитина може це зробити, то це означає що кісткова тканина розвинена і дитина витримуватиме навантаження з письма.

4. Самообслуговування. Дитина має вміти самостійно одягатися, складати портфель, мати сформовані навички їжі, доглядати за собою.

Що можуть зробити батьки:

• давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.

• формувати навички самообслуговування.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність.

Тут важливо не плутати інтелектуальну готовність і педагогічну. Вони пов’язані між собою, але не тотожні. Інтелектуальна готовність – це не те, що дитина вже знає, вміє (букви, цифри, читає, пише, рахує), це про рівень розвитку пізнавальних процесів – мислення, пам’яті, сприймання уваги, уяви, мови і мовлення, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ. Якщо у дитини погана пам’ять – їй буде важко запам’ятати або відтворити матеріал, нерозвинена увага – малюк просто не помітить важливого або робитиме помилки через «неуважність», проблеми з мовою та/чи мовленням – проблема у висвітленні думки, переказах і т.ін.


  1. Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення, а особливо – навчання.

Отже, на момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім’я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури. Володіти поняттям «більший»-«менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права і ліва рука; розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).

Дитина має вміти аналізувати, узагальнювати, класифікувати, порівнювати, встановлювати логічні зв’язки, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

  1. Увагає ще однією складовою інтелектуальної готовності.Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Тому увагу потрібно тренувати за допомогою ігор і вправ.
  2. Щоб розвивати пам’ять потрібно вчити вірші, скоромовки, багато читити разом з батьками та переказувати.
  3. Достатнійрозвиток мовленнятакож є однією зі складових інтелектуальної готовності дитини до навчання. Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Тому, читайте книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.
  4. Достатнійрозвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, потрібно ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки, вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки, нанизувати намистинки.

Виділяйте хоча б 15-20 хв. на виконання таких вправ разом з дитиною кожного дня і Ви обов’язково досягнете хороших результатів. І пам’ятайте, що розвивати психічні процеси можна весело і цікаво разом з дітьми!

МОТИВАЦІЙНИЙ компонент.

Мотиваційна готовність характеризує собою бажання дитини йти до школи,бажання вчитися. Окрім цього, мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання тощо). Тому, дуже важливо сформувати у дошкільників правильне уявлення про школу.

Насправді дітей, в яких не сформований мотиваційний компонент можна легко помітити, якщо поспостерігати за першокласниками на уроці.


Як зрозуміти, що в першокласника не сформувався мотиваційний компонент?

  1. Дитина шукає можливості погратися під час уроків (ручкою, олівцем, лінійкою).
  2. Носить до школи багато іграшок.
  3. На уроках часто відволікається.
  4. Коли потрібно писати чи виконувати завдання, може малювати, навіть в зошиті.
  5. На уроках може займатися своїми справами.
  6. Не хвилюється, якщо щось не виходить виконати.

Отже, що ж робити батькам дошкільників?

Як сформувати мотивацію до навчання у школі?

  1. Провести екскурсію до школи (бажано до тієї, в яку піде дитина), познайомити дитину з вчителем, майбутнім класом, шкільним приладдям, розповісти для чого воно потрібне.
  2. Познайомити з правилами поведінки учня в школі. Розповісти про те, що учні повинні на уроках слухати вчителя. А вчитель, в свою чергу, розповідатиме учням, щось цікаве, вчитиме читати, рахувати, писати.
  3. Читати книги про школу.
  4. Грати в гру «У школі».
  5. Формувати та активно підтримувати будь-які прояви природного потягу дітей до пізнання нового.

Дуже важливо не вживати такі фрази: «Ось підеш до школи дізнаєшся, що це таке!», «Скоро будеш учитися в школі, побачиш, який ти розумний!», «Ти ще в школу не ходив!Ось побачиш як там буде!» Адже, коли дитина чує такі фрази, то у неї формується страх перед невідомим, невпевненість у власних силах, знижується самооцінка і як наслідок, зникає мотивація до навчання у школі.

Отже, розвиток мотиваційної готовності дитини до шкільного навчання передбачає формування правильних та різнобічних уявлень і знань дитини про школу, про шкільні вимоги, емоційно-позитивного ставлення до майбутнього навчання та розвиток пізнавальної активності дітей.

Психологічна готовність.

Психологічна готовність включає 2 компоненти:

  • емоційно- вольовий (вміння регулювати свою поведінку у складних ситуаціях, контролювати власні емоції, мобілізуватися у стані втоми, завершувати справу до кінця);
  • соціальний (здатність дитини жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень).

Дитина з високим рівнем емоційно-вольової готовності до школи адекватно сприймає завдання, співвідносить їх за ступенем складності. Через необхідність долати труднощі вона не втрачає рівноваги: звертається за допомогою до дорослих або намагається справитися самотужки, переносить невдачі (не розгублюється, не плаче), шукає способи вдосконалення своєї роботи чи поведінки. Тобто виявляє необхідний для школи рівень самостійності.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині?

  • тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
  • створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Соціальна готовність до школитісно пов'язана з емоційною і полягає у вмінні спілкуватися з однолітками, вирішувати конфліктні ситуації адекватні ситуації.

Окрім цього, до соціальної готовності до школи відноситься здатність дитини розуміти сенс правил поведінки і правила спілкування людей один з одним.

Що можуть зробити батьки?

  • організовувати спілкування дитини на дитячих майданчиках, ігрових зонах, прогулянках, тобто допомогти дитині знайомитись з іншими дітьми;
  • водити дитину до дитячого садка, хоча б у старшому дошкільному віці.
  • розповідати про правила поведінки у суспільстві загалом, у школі, при спілкуванні з дорослими і дітьми.

І пам’ятайте, що кожен компонент готовності до навчання у школі важливий!

А ще не забувайте, що дотримання режиму дня, виконання фізичних вправ, спокійний психологічний мікроклімат в сім’ї та батьківська любов і підтримка допоможуть дитині легше адаптуватися до нового етапу свого життя – навчання у школі!

З любов’ю у серці, дитячий психолог Людмила Семеняка!

Кiлькiсть переглядiв: 249